Одразу повідомлю, що цей допис не буде дуже формальним, я б сказав, навіть, дуже неформальним.
Хронологія подій:
четвер – чорний четвер – через рішення уряду та проблеми з інтернетом у гуртожитку
п’ятниця – здача ІТ-презентації та тесту з французької мови, і… Осяяння! Лілль – 110 км від столиці ЄС, Брюсселю. То чому б не організувати там ЄвроМайдан, перед самісінькими стінами ЄвроПарламенту. Полагодив інтернет і створив допис у соціальних мережа про зустріч в неділю о 12 годині біля ЄП. Дуже просив всіх поширити якомога більше. Думав 10 людей буде достатньо щоб Майдан відбувся.
І тут пізно ввечері натрапляю в Facebook на подію “Evromaidan in Brussels”, ініціаторами якої виступили Анна Яворська та група Українці в Бельгії. Швидко написав адміністраторам про неймовірно непереборне бажання долучитись і зробити все можливе для того, щоб прийшло якомога більше людей, бо така подія не може відбутись без участі Національного студентського союзу.
В той же вечір пощастило сконтактувати з коліжанкою з Острозької академії, Іриною Алексєєнко, яка зараз навчається в м. Ренні. Вона допомогла мені контактом французького журналіста який згодився перекласти прес-реліз з англійської мови на французьку і поширити його у ЗМІ.
субота – турботи з прес-релізом, повідомленням людей та з транспортом до Брюсселю. На щастя у вищезгаданій групі побачив допис пані Людмили, яка з радістю погодилась підкинути мене й товариша на саму подію. Українці допомагають одне одному всюди! і це гріє душу! Також побачив, що організовується ЄвроМайдан в Париж і порадив українцям в м. Ренні їхати туди.
неділя – і ось настав той день! коли можливо не просто відстояти свою громадянську позицію, а й душею злитись воєдино всім народом.
Ми приїхали на місце, почали знайомитись з усіма хто там був, зробили кілька фотографій, розгорнули прапори. ЄвроМайдан розпочався…
Розпочався він з натхненного слова о. Бориса Ґудзяка, ректора Українського Католицького Університету. Потім всі, понад 100 українців з товаришами з країн ЄС, і з мурашками на шкірі, разом заспівали Гімн України та Червону руту, почали фотографуватись всі разом – це було щось неймовірне!!!
Після того я запропонував записати відео звернення від нашої громади всім Українцям, з формулюванням “Я за Євроінтеграцію України, тому що…” (відео буде завантажене найближчим часом).
Потім ми всі рушили на площу Альбертіна, де на нас чекала численна українська діаспора в Бельгії. Звідси ми пішли мовчазною ходою на месу в собор Saint-Michel на знак вшанування жертв Голодомору українського народу 1932-1933 років. Месу трьома мовами (українською, англійською та французькою) правив о. Борис Ґудзяк.
Ось так і закінчився мій НАЙКРАЩИЙ ДЕНЬ за час навчання в Європі.
